Хто знає історію будівлі, під час обходу бачить інший палац: парадні сходи стають сценою, Мармурова зала — переговорним столом світової політики, сад — барокковою демонстрацією влади.
Принц Євген: замовник
Євген Савойський (1663–1736) — найнеймовірніша історія успіху імперії Габсбургів: народився в Парижі, був відкинутий французьким двором і 1683 року перейшов на австрійську службу — саме до другої облоги Відня турками. У наступні десятиліття він став найуспішнішим полководцем Європи й одним із найбагатших людей континенту.
Статки він вкладав у книги, мистецтво та архітектуру. Бельведер він побудував як літню резиденцію за міськими воротами — не щоб правити, а щоб представляти й колекціонувати. Тут він тримав звіринці з екзотичними тваринами, вирощував рідкісні рослини й приймав послів Європи.
Назва — італійською «прекрасний вид» — увійшла в ужиток лише після смерті Євгена. Вид від Верхнього Бельведеру через сад на Відень був знаменитий уже у XVIII столітті й лишається таким: саме звідси Каналетто написав свою знамениту ведуту міста.
Подвійний палац Гільдебрандта
Йоганн Лукас фон Гільдебрандт, поряд із Фішером фон Ерлахом найважливіший архітектор австрійського бароко, спроєктував не окрему резиденцію, а ансамбль із двох палаців і саду, що їх поєднує, на схилі.
- 1712–1716: Нижній Бельведер — житловий палац на Rennweg, зі справжніми покоями Євгена, Мармуровою залою для прийомів і Золотим кабінетом.
- 1717–1723: Верхній Бельведер — суто представницька будівля на вершині схилу, зведена для святкувань. Тут практично ніхто не жив.
- Сад — за проєктом француза Домініка Жирара, з каскадами, сфінксами й видовою віссю, що пов’язує обидва палаци із силуетом міста.
Цей розподіл ролей пояснює те, що відвідувачі бачать сьогодні: унизу приміщення інтимніші й житловіші, нагорі все націлене на ефект — аж до Sala Terrena, склепіння якої тримають чотири кам’яні атланти.
Від резиденції полководця до імператорської галереї
Євген помер 1736 року без заповіту й без прямих спадкоємців. Його небога продала комплекс разом із обстановкою; 1752 року імператриця Марія Терезія придбала його для дому Габсбургів.
Найважливіше за наслідками рішення ухвалив її син Йосиф II: 1781 року імператорську картинну галерею перевели зі Штальбургу до Верхнього Бельведеру й відкрили для публіки. Так Бельведер став одним із перших публічних музеїв світу — за роки до Лувру. Думка про те, що князівська колекція належить усім, утілилася тут дуже рано.
Франц Фердинанд і Сараєво
Від 1899 року у Верхньому Бельведері жив ерцгерцог Франц Фердинанд, спадкоємець престолу. Палац став політичним центром його «майстерні» — тіньового кабінету, що чекав на зміну влади. Звідси він у червні 1914 року вирушив на військові маневри до Боснії; постріли в Сараєві в нього та його дружину Софію розв’язали Першу світову війну.
З падінням монархії 1918 року Бельведер перейшов до молодої республіки — і остаточно став музеєм.
1955: «Австрія вільна!»
Найвідоміша балконна фраза республіки
15 травня 1955 року міністри закордонних справ чотирьох окупаційних держав і Австрії підписали в Мармуровій залі Австрійський державний договір. Він завершив десять років окупації і повернув повний суверенітет.
Міністр Леопольд Фігль вимовив фразу «Австрія вільна!» — вона пролунала в залі, але лишилася в пам’яті як балконна сцена, коли договір показали радісному натовпу в саду. Сьогодні Мармурова зала входить у звичайний музейний маршрут.
Від імператорського дому до музею Клімта
Нинішній інститут виник 1903 року як «Moderne Galerie» у Нижньому Бельведері — з ініціативи Сецесіону навколо Густава Клімта, із завданням показувати австрійське мистецтво в міжнародному порівнянні. Уже 1908 року музей купив «Поцілунок» просто з виставки Kunstschau.
- 1903 — заснування Moderne Galerie; серед перших закупівель Ван Гог і Сегантіні.
- 1918–1938 — розширення до Österreichische Galerie, що охоплює всі епохи.
- 1938–1945 — нацистський час: конфіскації та вимушені продажі залишили слід у колекції; реституція триває донині — найвідоміший випадок — повернена 2006 року «Золота Адель».
- Після 1945 — відбудова пошкоджених війною палаців; повторне відкриття 1953 року.
- 2018 — відкриття Belvedere 21 як майданчика сучасного мистецтва в колишньому павільйоні Всесвітньої виставки Карла Шванцера.
Історія інституту за belvedere.at.
Хронологія
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1663 | Євген Савойський народжується в Парижі |
| 1683 | Євген вступає на австрійську службу; звільнення Відня |
| 1712–1716 | Будівництво Нижнього Бельведеру (Гільдебрандт) |
| 1717–1723 | Будівництво Верхнього Бельведеру |
| 1736 | Смерть Євгена; спадкоємиця продає комплекс |
| 1752 | Марія Терезія купує ансамбль |
| 1781 | Імператорська галерея відкривається для публіки |
| 1899–1914 | Франц Фердинанд живе у Верхньому Бельведері |
| 1903 | Заснування Moderne Galerie |
| 1908 | Купівля «Поцілунку» Клімта |
| 1955 | Підписання Державного договору в Мармуровій залі |
| 2018 | Відкриття Belvedere 21 |
Як побачити історію на місці
Історія присутня на маршруті, якщо знати, куди дивитися:
- Мармурова зала (бельетаж) — Державний договір; плафон прославляє славу Євгена.
- Sala Terrena (перший поверх) — атлантів установили після пошкодження склепіння 1732 року; бароко зустрічається зі статикою.
- Парадні сходи — рельєфи зі сценами походів Євгена.
- Садова вісь — із верхньої тераси стає видною режисура Гільдебрандта: місто, сад і палаци на одній лінії.
- Палацова каплиця — проглядається з бельетажу, вівтарний образ Франческо Соліменa.
Як зали виглядають сьогодні і що входить у квиток: інтер’єри Бельведеру. Архітектурний маршрут — у розділі Верхній Бельведер.
Часті запитання
Хто побудував палац Бельведер?
Замовником був принц Євген Савойський, полководець на службі Габсбургів. Архітектором — Йоганн Лукас фон Гільдебрандт. Нижній Бельведер зведено у 1712–1716 роках, Верхній — у 1717–1723.
Чи жив колись у Бельведері імператор?
Бельведер ніколи не був імператорською резиденцією. Після купівлі Марією Терезією 1752 року він слугував передусім галереєю. Спадкоємець престолу Франц Фердинанд жив у Верхньому Бельведері від 1899 року — найвідоміший мешканець після принца Євгена.
Що таке Австрійський державний договір і чому його підписали в Бельведері?
Договір 1955 року завершив повоєнну окупацію й повернув Австрії суверенітет. Його підписали 15 травня 1955 року в Мармуровій залі Верхнього Бельведеру — найпараднішій залі республіки.
Відколи Бельведер є музеєм?
Від 1781 року, коли Йосиф II відкрив імператорську картинну галерею у Верхньому Бельведері для публіки. Так Бельведер увійшов до числа найстаріших публічних музеїв світу.
Звідки походить назва «Бельведер»?
З італійської: «прекрасний вид». Мається на увазі вид від Верхнього Бельведеру через сад на центр Відня, знаменитий уже у XVIII столітті.
Який стосунок Франц Фердинанд має до Бельведеру?
Спадкоємець престолу жив у Верхньому Бельведері від 1899 року й зробив його своїм політичним центром. Звідси він вирушив 1914 року до Сараєва, де замах на нього розв’язав Першу світову війну.